Білий тюлень. Кіплінг Редьярд

Скорочений переказ 

В родині тюленів, що живуть на березі Нововосточної народжується білий котик. Він як і всі дитинчата нічого не розуміє, бавиться з однолітками і росте. Після закінчення літа він відправляється разом з мамою в море і вчиться там всьому, що повинен знати тюлень. Коли знову настала весна білий тюленик пливе на батьківщину — на берег Нововосточної, куди кличе його інстинкт. Там він починає життя холостяка разом з однолітками. Під час звичайних щоденних ігор він вперше помічає дивних істот — людей. Це був Кирик Бутерін разом з сином Пантелеймоном, які розпочинали щорічний промисел: вони відділили частину холостяків і погнали вглиб острова. Білий Котик подався за ними з цікавості, бо здивувався як легко холостяки рушили з людьми. Мисливців білий тюлень дещо налякав: вони вперше бачили такого звіра і чомусь вирішили, що то — дух їхнього товариша Захарова, що загинув торік. Це врятувало життя Котика. Проте він побачив що люди роблять з його однолітками — вбивають і здирають шкіру. Це злякало і засмутило Котика. Пояснюючи все це дорослим він чув одну відповідь: так було завжди і треба з цим змиритися. Старий морський лев сказав, що так буде доти, доки тюлені не знайдуть острів, де не ступала людська нога і порекомендував розпитати у Сивуча про такий острів. Сивуч — старий морж не знав такого острова, але сказав, що морські корови можуть йому допомогти, якщо ще не вимерли. Котик подався на пошуки морських корів і заповітного острова. Він обплавав вся моря і океани, був скрізь, але на всіх островах були люди, або були колись тюлені, яких було винищено. За шість років Котику на вдалося знайти те, що він шукав і вн вирішив повернутися на берег Нововосточної назавжди. Одного дня він зустрів старого помираючого тюленя і той розказав йому легенду, яку чув у дитинстві про те, що одного разу припливе з півночі білий тюлень і врятує всіх тюленів від винищення і попросив його пошукати ще. На сьомий рік Котик востаннє подався на пошуки і йому пощастило: він знайшов морських корів. Ці дивні тварини не розмовляли і поводилися дивно, проте вони показали йому те місце, яке він так довго шукав — затоку на острові, куди можна було потрапити лише через підводний тунель, повна риби і без людей, бо туди важко потрапити. Котик повертається на берег Нововосточної, але з нього сміються і звинувачують у боягузтві. Котик висуває умову: якщо він перемагає у битві, тюлені пливуть за ним. Його суперник погоджується на таку умову і швидко програє в битві, як і всі інші сікачі, адже Котик на відміну від інших тюленів не голодував по чотири місяці і багато плавав, а тому виріс дуже великим і сильним. Після великої битви Котик очолює кілька тисяч тюленів і вони вирушають на його острів, започаткувавши поступову міграцію тюленів з Нововосточної до острова Котика. 

Інформація про публікацію:

Автор твору: Кіплінг Редьярд

Переклад: Щербина Дмитро

Читає: Смірнов Антон

Дизайн відео: Жук Ірина

Ілюстрації: Овчинніков Кирило

Відеокнигу створено на правах добросовісного використання з виключно з некомерційною, навчальною метою, з врахуванням потреб інклюзивної освіти (зокрема людей з вадами зору, дислектиків).

Повна авторська картка : https://bit.ly/49H3UpK